Підручники та матеріали для вивчення гри на бандурі

У цьому розділі викладено переважну частину тих шкіл гри та посібників, які виходили друком. Вони будуть корисні, як і тим, хто тільки бажає опанувати інструмент, так і тим, хто колись вивчав гру на бандурі, а зараз має бажання відновити навички. Нажаль так склалося, що основний масив матеріалів був надрукований за радянських часів, а в сучасності бандурне мистецтво якось не дуже розвивається у друкованій формі.

Втім, все ж таки щиро сподіваємося, що вже незабаром будемо мати відеошколу гри на бандурі та підручники створені в XXI ст. І звичайно ж, якщо у Вас є що додати у цей розділ, будь-ласка, повідомте нас за адресою svitbandur@gmail.com

Більша частина матеріалів викладена у форматі djvu. Для перегляду радимо використовувати безкоштовну програму WinDjView.

Етюди для харківськох бандури. П. Іванов

Збірка етюдів П. Іванова – одна з перших спроб методичного викладу вправ для бандури харківського типу. У зібрці подані фотографії правільної постановки рук при грі на бандури харківського типу, подані методичні рекомендації по опануванню інструменту. У збірці 35 етюдів, за інтонаційну основу яких взято український народний мелос, а також вокальні та інструментальні твори.

Кардинально не відрізняється від попередніх шкіл, хоча вийшла друком через 30 років після першого підручника. Вилучено застарілі прийоми гри, включено розділ про ансамблі бандуристів та методичні поради для педагогів ДМШ та училищ. Відрізняється значною кількістю опечаток та малюнками низької якості. Очевидно давалася взнаки "перебудова".

Втім, ця школа гри містить деякі цікаві інструментальні твори та обробки українських композиторів 70х-80х років.

Унікальна за змістом робота досліджує акустику інструмента, звукоутворення на бандурі, способи досягнення інтонаційних ефектів. У частині розвитку техніки ця робота є логічним продовження праці Пухальского, окрім того значна частина роботи присвячена новим штрихам та спеціальним звуковим ефектам, видам звуковидобування на бандурі, які суттєво збагачують художньо-виражальну палітру інструменту, без чого не може існувати сучасна інструментальна музика.

Один з перших друкованих підручників для старосвітської бандури. Написаний М. Злобінцевим та виданий 1913 року в Одесі. Перша частина містить  короткий опис історії інструменту, вигляд і стрій тогочасної бандури, базові пояснення про спосіб тримання та звуковидобування. Подаються також відомості про стрій бандури. Злобінцев розглядає старосвітську бандуру як суто акомпануючий інструмент. У другому розділі містяться зібрані автором думи та історичні пісні, з нотами для голосу та бандури.

Книга буде цікава тим, хто вивчає історію бандури або гру на старосвітських інструментах.

Найперша і набільш грунтовна з усіх шкіл гри. Написана в 50х роках минулого сторіччя учнем Гната Хоткевича - В. Кабачком, видатним бандуристом, педагогом, який володів обома способами гри на бандурі, як київським, так і харківським. В посібнику викладений київський спосіб гри.  Розпочинається посібник дуже стислим курсом нотної грамоти, далі йде постановка руки, показані різні способи звуковидобування, мелізми, прийоми гри, численні вправи на освоєння техніки, розвиток обох рук. Окремий розділ присвячено підготовці співака-бандуриста, поєднанні вокалу із бандурним супроводом.

Самовчитель гри на старосвітських музичних інструментах, Кушпет В.

Самовчитель гри на традиційних щипкових інструментах - кобзі О. Вересая, бандурі Г. Ткаченка, торбані Ф. Відорта, написаний викладачем Стрітівської вищої школи кобзарського мистецтва, одним із засновників відомого гурту "Кобза".

Містить всю необхідну інформацію для початку гри на старосвітській кобзі, бандурі та торбані, багато фотографій для правильної постановки рук, детальні зображення інструментів, опис конструкції, вправи та твори.

Суттєво не відрізняється від підручника В. Кабачка, хоча був виданий на 10 років пізніше під редакцією А. Омельченка. Рукопис Миколи Васильовича Опришка датовано 1941 роком, і в оригіналі його школа була написана для бандури з діатонічними басами, а права рука вживала у грі всі п’ять пальців. Омельченко відредагував текст відповідно до бандури київського типу, що почала тоді випускатися  Чернігівською фабрикою.

Єдина на сьогоднішній день методика, написана Яном Генріховичем Пухальским, викладачем Київської консерваторії по класу гітари. У цій неординарній праці Пухальский зумів показати потенціал інструменту та закласти підвалини нової школи гри, яка і підняла бандурне мистецтво на академічний, концертний рівень. Він цілковито зосереджується на ключових для розвитку техніки моментах – постановці руки, раціональних рухах, роботі м’язів рук, координації та різних аспектах звуковидобування. Посібник написано російською мовою.

Школа гри на бандурі, москва, василь шевченко

Один з перших підручників гри на старосвітській бандурі, написаний та виданий у Москві. Бандура розглядається переважно як інструмент для акомпаніменту, через що підручник піддавав критиці Г. Хоткевич (див. його статтю у книзі "Бандура та її репертуар).

Тим не меньше підручник В. Шевченка представляє інтерес для тих, хто вивчає історію розвитку виконавства на бандурі, або опановує гру на традиційній, старосвітській бандурі. Підручник містить авторські малюнки та пояснення, 60 етюдів та 5 пісень.